Директор

Прищіп Тетяна Іванівна

Дата народження: 22 лютого 1964 року

Освіта: неповна вища

На посаді директора: 6 роки

Директор ЗДО дуже складна та кропітка професія. Від кого залежить грамотна робота дошкільного навчального закладу? Звісно, насамперед, від керівника.

^{ДІЛИТЬСЯ РЕЦЕПТОМ ПЕДАГОГІЧНОЇ МОЛОДОСТІ:}

^{СИСТЕМАТИЧНО ВЖИВАЙ: БАЛЬЗАМ МУДРОСТІ, КОКТЕЙЛЬ ТВОРЧОСТІ, КАВУ БАДЬОРОСТІ, ВІДВАР ПУНКТУАЛЬНОСТІ, НАСТІЙ ТЕРПИМОСТІ, ЕКСТРАКТ ЛЮДЯНОСТІ. ВИКОНУЙ ВСЕ ЦЕ РЕТЕЛЬНО І БУДЕШ ЗАВЖДИ МОЛОДИМ.}

У тому, що директор має бути хорошим керівником, організатором, ніхто не сумнівається. Керувати професійно – справа складна. Справжній професіоналізм керівника- це уміння створити грамотний колектив.

Дитячий садок не може бути схожим на школу чи інші навчальні заклади. Він – дитячий садок, він – для дітей. І той, хто там працює, має насамперед розуміти перспективу розвитку поки що маленької людини і нести за неї відповідальність.

Директор ЗДО повинен не тільки сам розуміти дітей, йому слід навчити цього вихователів і пильно стежити за їх педагогічною культурою. Він має бути на дві голови вищим у своїх знаннях , адже, якщо немає педагогічної грамотності, культури у завідувача, годі цього вимагати від колективу.

Основа роботи керівника – це не керування, а подолання перешкод, які заважають нормально працювати колективу.

Роки, проведені поряд з дітьми…Бачити, як на твоїх очах відбувається становлення людської особистості.

Чи може бути щось краще, ніж дивитися в допитливі дитячі очі, довірливо держати в своїх руках тендітну дитячу долоньку? Бути причетною до цього, впливати на розвиток і виховання дітей – це є сенсом мого життя і моєю роботою.

Один із основних принципів нашої роботи – це відкритість. Ми завжди готові поділитись досвідом своєї роботи з колегами, з батьками.

Запрошуємо всіх людей, небайдужих до проблем дошкільного дитинства, відвідати наш сайт. Сподіваємось, що кожен знайде там корисну та цікаву інформацію.

Директор здійснює загальне керівництво дитячим садом. У своїй діяльності керується:

-Конституцією України;-Законом України «Про дошкільну освіту»;

-Законом України «Про мови»;

-Державною Національною програмою «Освіта. Україна ХХІ століття»;

-Конвенцією про права дитини;

-Положенням про дошкільний навчальний заклад;

-Методичними, нормативними та іншими керівними матеріалами, які регламентують науково – методичну діяльність дошкільного навчального закладу.

Завідувач займається комплектуванням груп дітьми відповідно до їх віку, станом їх здоров'я, індивідуальними особливостями і запитами батьків, добирає кадри, керує педагогами, і обслуговуючим персоналом. Батьки можуть звертатися до завідувача за консультаціями і вносити власні пропозиції щодо поліпшення роботи з дітьми. Батьки також в праві вимагати, щоб колектив забезпечував дитині належний догляд, виховання і навчання, охорону і зміцнення здоров'я .

Чи потрібно дитині ходити в дитячий садок? Кажуть, «домашні» діти надзвичайно важко адаптуються в школі, тому що не звикли перебувати в колективі.

До недавніх пір вважалося, що дитячий сад є по-справжньому необхідною ланкою в розвитку кожної дитини. І дійсно, «домашні» діти часто важко пристосовувалися до шкільних правил, правил спілкування, прийнятим в групі однолітків. Мабуть, ці труднощі пояснювалися насамперед тим, що таких дітей було дуже мало, переважна більшість становили саме «садиковые» діти. Найчастіше діти переходили цілими групами з «дворового» дитячого саду в таку ж «дворову» (тобто по мікрорайону) школу. І якщо в цей же клас потрапляв дитина, який перші сім років життя провів під маминих і бабусиних крилом, йому, звичайно, доводилося несолодко.

Сьогодні ситуація інша. Діти, ніколи не відвідували дитсадка, перестали бути винятком. Крім того, і саме поняття «дитячий садок» у наші дні не так однозначно, як раніше. Крім стандартного державного дитячого саду, існує цілий ряд інших варіантів працевлаштування» дошколенка. Так що в перший клас діти приходять з найрізноманітнішим «багажем»: хтось ходив у звичайний садок, хтось-в якийсь Центр розвитку, а хтось і вдома з нянею сидів.

І ось стали чутні спочатку несміливі, але набирають чинності голоси тих, хто взяв на себе сміливість стверджувати: «домашні» діти нітрохи не гірше «садиковых». Звичайно, скрізь є свої винятки, але, загалом і в цілому дитина, вихована вдома, а не в «установі», цілком може бути таким же розвиненою, самостійною, ініціативною і товариським, як і вихованець дитячого садка. Інша справа, що для цього батьки повинні не просто «зберігати» дорогоцінне чадо вдома, а працювати над розвитком у ньому всіх цих якостей.

Що ж саме дає відвідування дитячого саду дитині? Насамперед - можливість спілкування з однолітками, включення в групу. Ви можете бути переконаними індивідуалістами, замкнутими і нетовариськими, але необхідно пам'ятати: приблизно починаючи з трьох років (а вже з чотирьох - абсолютно точно!) дитина потребує спілкування з іншими дітьми. І цю можливість ви обов'язково повинні йому надати.

Зрозуміло, в дитячому садку дитина вчиться спілкуватися не тільки з іншими дітьми, але і з дорослими. До початку шкільного віку батьки, звичайно, залишаються єдиними по-справжньому авторитетними дорослими в житті дитини. Але досвід спілкування з вихователями в дитячому садку допомагає дитині в подальшому уникнути труднощів у встановленні відносин зі шкільними вчителями. Малюк дізнається, що крім мами є й інші дорослі, до думки яких треба прислухатись, а іноді і просто підкорятися.

З цим моментом природним чином пов'язаний і інший: у дитячому садку дитина знайомиться з певними правилами поведінки і вчиться дотримуватися їх. Слово «дисципліна» у багатьох з нас викликає досить негативне ставлення, оскільки асоціюється з «зрівняльної» муштрою, прийнятої і в садках, і в школах радянської епохи. Але якщо відволіктися від цих асоціацій і розуміти під словом «дисципліна» всього-навсього вміння дотримуватися необхідних правил людського співжиття, то слід визнати: ці навички дитині необхідні.

Нарешті, в дитячому саду дитина отримує можливості для інтелектуального і фізичного розвитку. Строго кажучи, стандартні освітні програми, прийняті в державних дитячих садах, залишають бажати кращого: у багатьох звичайних садочках занять замало, так і проводяться вони далеко не на найвищому рівні. Одного лише «садикового» освіти дитині недостатньо. У будь-якому випадку батьки повинні займатися з малюком самі. Але якщо «домашній» дитина цілі дні проводить виключно перед екраном телевізора, то в дитячому саду він, звичайно, отримає незрівнянно більше. Малювання, ліплення, конструювання, розвиток мовлення, музичні заняття і фізкультура - це мінімальний «джентльменський набір» забезпечить і найпростіший державний садок. Якщо ж вам пощастить, і ви знайдете по-справжньому хороший дитячий сад (такими бувають і державні) з доброю, великою програмою, можна розраховувати, що вашому малюкові буде там по-справжньому цікаво.

Якщо ви не віддаєте дитину в садочок тому, що не довіряєте вихователям і вважаєте, що ніхто, крім вас, не зуміє правильно поводитися з дитиною, знаходити потрібний підхід до нього, - вам потрібно терміново міняти цю точку зору! Звичайно, дитину можна віддати в перші-ліпші руки. Але і обмежувати його світ лише своєю власною персоною не можна теж. Вам потрібно зрозуміти, що дитині необхідний досвід спілкування з іншими дорослими, крім мами - нехай навіть ця мама справді найкраща в світі!